Без традиційних лінійок і довгих нудних промов. Без офіційності заради офіційності. Бо сьогодні, як ніколи, хочеться берегти дитинство. Навіть під час війни діти мають сміятися, радіти, мріяти й відчувати літо.
Цей день ми розпочали з Уроку вдячності нашим захисникам і захисницям — тим, завдяки кому школа живе, навчає і звучить дитячими голосами. Говорили про силу, мужність і про те, як важливо вміти бути вдячними.
А ще писали листи школі. Щирі, теплі, інколи дуже смішні, а інколи до сліз зворушливі. Листи про друзів, уроки, перерви, улюблених учителів і спогади, які залишаться з ними назавжди.
І вже потім була справжня літня вечірка: з музикою, танцями, усмішками, обіймами та відчуттям: ми впоралися ще з одним непростим навчальним роком.
Попри все — діти повинні залишатися дітьми.
І ми дорослі маємо зробити для цього все можливе.
Дякуємо нашим захисникам за можливість почути цей останній дзвоник.
І віримо: наступні шкільні свята обов’язково будуть під мирним небом України.
