Це історія про те, як дуже немаленька команда однієї української школи відродила свій давній рецепт, як протистояти новинам, як знайти свою точку опори у час, коли в багатьох опускаються руки.
І я хочу залишити цю історію тут на згадку, як ми у Початкова школа 1 Хмельницької міської ради змогли віднайти свою силу.
Від багатьох колег було чути у ці дні: від новин тривога, невизначеність, страх за майбутнє з новою силою не дають дихати. А ще ж у багатьох рідні на передовій.
Вирішили перебороти цей страх разом.
А найкраще це робити, коли відчуваєш , що від тебе щось залежить, що ти справді допомагаєш, що ти впливаєш на своє життя.
Тому, коли у шкільному чаті запропонувала разом приготувати енергетичні батончики для бойового підрозділу, де воює чоловік однієї з наших вчительок, отримала зливу повідомлень: принесу вівсянку, маю чорнослив, везу мед, поділюсь сухофруктами, є горіхи….
І сьогодні ми це зробили
403 батончики від вчителів нашої школи вже завтра поїдуть для воїнів на передову.
Але важливо не тільки це.
Розправились плечі.
З’явилась посмішка.
Відродилось відчуття сили.
💙💙💙💙💙💙💛💛💛💛💛💛
Отож, рецепт від нашого колективу, як зберегти стійкість- допомагайте ЗСУ.
Бо Україну врятує лише наша Армія і наш народ.
