І раптом, що це? Жовті світлячки?
Потрухлих пнів далекі мерехтинки?
Мигтять, мигтять…
Навколо ж — ні хатинки.
Підходим ближче, а воно — свічки.
<…>
Ще подих ледве піднімає груди.
Сутемні лиця, білі сорочки…
— Куди ви, люди?
— Вже тепер нікуди.—
Свічки… свічки… і тиша… і свічки…
#ми_памятаємо
